Основні порушення і зловживання на продовольчому ринку

Кожен із нас щодня приймає участь у процесі споживання харчових продуктів. Похід, скажімо, до магазину для багатьох з нас є повсякденною нормою, входить в звичку. І в цьому рутинному процесі ми інколи забуваємо про те, що на ринку продуктів на нас чекає багато неприємних сюрпризів, створених недосконалістю нашої економічної системи, а також рядом інших факторів.

Інколи ці вади просто призводять до марнування грошей, але часом вони можуть призвести і до погіршення здоров’я споживача. В будь-якому випадку, вони призводять до втрат. І найнеприємнішим є те, що цим «споживачем» є кожна людина, включаючи нас з вами.

І тому чи не найактуальнішим питанням є ідентифікація і ліквідація цих проблем у вигляді порушень на ринку продовольчих товарів. Їхнє вирішення  призведе до покращення товарного забезпечення суспільства, а отже і до підвищення рівня його життя, що є основною метою будь-якого прогресу.

             Законодавчою основою для забезпечення якості товарів в Україні є закон Верховної Ради України «Про безпечність та якість харчових продуктів» від 23.12.1997, та всі закони, що походять від нього. Він визначає порядок та методи забезпечення належного рівня якості продуктів на ринку. Але незважаючи на його існування, в Україні ще не створено дієвого і ефективного механізму регулювання цього питання, про що свідчать масові без наказані зловживання на ринку продовольчих товарів.

Згідно з цим законом основними державними установами які в межах їх  компетенції

забезпечують  розробку,  затвердження  та  впровадження санітарних заходів,  а також державний контроль та нагляд  за  їх  виконанням входять:

  • Кабінет Міністрів України;
  • центральний орган виконавчої влади з питань охорони здоров’я;
  • Державна санітарно-епідеміологічнаслужба;
  • Державна службаветеринарної  медицини   України;
  • центральний органвиконавчої   влади   з   питань  аграрної політики;
  • центральний органвиконавчої  влади  з   питань   технічного регулювання та споживчої політики;

Але крім цих загальнодержавних інстанцій діє також ряд більш локальних організацій, таких як Головне управління з питань захисту прав споживачів столиці, “Чернігівстандартметрологія”,”Харківстандартметрологія” та багато ін., а також рядом недержаних організацій, найбільш відомою з яких є центр незалежних споживчих експертиз “ТЕСТ”.

Перевірки робляться в різний час, в різних частинах України, різних видів продукції. Кожен раз береться різна кількість продукції і кожен раз виходить різний процент фальшу. Тобто не існує якогось загального показника для визначення і оцінки рівня порушень на ринку продуктів. І навіть якщо ввести якийсь штучний, то він буде далекий від істини. Адже неможливо одночасно по всій Україні провести перевірку всіх продуктів, і робити це регулярно. Також, не треба забувати про мобільність ринку продуктів: прогрес йде вперед, а разом з ним і нові можливості для шахрайства та порушень.

Порушення чекають нас усюди. Важливим є усвідомлення того, що повністю викорінити їх неможливо, адже їхнє існування спричинене існуванням «людини економічної» та недосконалим законодавством, що регулює цю сферу. І якщо перший фактор ліквідувати неможливо, то зведення другого фактора до мінімуму є завданням будь-якого правління будь-якої держави.

В Україні обидва фактори на висоті. Ситуація на продовольчому ринку одна з найгірших в Європі. Вітчизняні норми відстають від європейських, навіть попри те, що їх періодично оновлюють, деякі важливі моменти опускають. Наприклад, останнім часом широкого розголосу набула тема ГМО в продуктах харчування, хоча шкідливість ГМО до кінця ще не доведено. У той же час певний перелік речовин канцерогенів, шкідливість яких доведена, в Україні не проходить тестів, жодним чином не перевіряється. І хоча проблема ГМО має бути вирішення, набагато першочерговішим є ліквідація канцерогенів.

За даними експертів, якщо розглядати всі групи продуктових товарів, то майже в кожній є свої проблеми. Та найгірше те, що для людини, яка приходить у торговельний заклад, немає жодного 100-відсоткового показника, який свідчив би про якість продукції. Єдиний продукт, у якого традиційно, за результатами тестувань, немає проблем, як не дивно,— це горілка. Ще більш-менш позитивні результати тестувань щодо круп. З олією, за вітчизняними нормами, все чудово, а от за європейськими показниками безпеки є ціла низка проблем.

Як запевняють фахівці, навіть столиця Київ не може похвалитися зразковим показником якості товарів. За результатами перевірок відділом контролю продовольчих товарів Головного управління з питань захисту прав споживачів столиці на дотримання суб’єктами господарювання вимог законодавства протягом 2009 року було виявлено порушення у 79 відсотків перевірених. Претензії є мало не до кожного з основних видів продовольчої продукції. Але найбільше призупинено та припинено реалізацію продовольчих товарів серед плодово-овочевої продукції (16,7 тонни), риби (12,7 тонни) та м’ясних виробів (7,9 тонни). Серед конфіскату опинився також цукор (5,4 тонни), молочні товари (3,8 тонни), макарони (2,1 тонни) та хлібобулочні вироби (1,4 тонни). Найчастіше кияни скаржаться на неякісну продукцію у великих торговельних мережах, таких як “Ашан-Петрівка”, “Еко”, “Сільпо”, “Білла”, “Велика кишеня”, “Перехрестя”. Подібні результати мають і всі інші області України.

Одна з головних проблем — фальсифікація товару, тобто підміна основної сировини дешевими замінниками. Це зменшує собівартість продукції і збільшує прибутки. Лідирують у такій категорії порушень молочні продукти та м’ясні вироби. У перших молочні жири підмінюють рослинними, а у других — вироби начиняють соєю, чого на етикетці не зазначають. Нажаль, однією з найфальсифікованіших галузей продуктів є дитяче харчування. Замість соку – напій із суцільних ароматизаторів та барвників. Замість молока чи сметани – молочний порошок розбавлений водою. Замість якісних хлібобулочних виробів – вироби з дешевої кукурудзяної муки. Замість стандартного цукру з цукрового буряка – з цукрової тростини. Також, це надмірне вживання консервантів, штучних барвників, ароматизаторів, неконтрольоване вживання ГМО продукції. Нажаль, натепер фальсифіковані майже всі товари. Вживання штучних дешевих замінників у більшості випадків призводить до погіршення якості товарів, до пониження їх споживної цінності. Найбільше від цього страждає споживач, і тому проблема створення дієвого апарату контролю і ліквідації фальсифікату є потребою сучасності для України.

Другою, не менш гостроактуальною проблемою, є проблема вживання генетично-модифікованих організмів (ГМО). Вчені остаточно ще не визначили їх на організм людини, і відповідно він може бути негативним. А це призводить до потреби інформування споживача про вміст ГМО в певному продукті, щоб він на свій страх і ризик вирішував, вживати йому цей товар чи ні. А поскільки для виробника ГМО маркування економічно невигідне, то він намагався приховати цей факт, все одно виробляючи свій товар на основі ГМО.

Подібна проблема постала у світі досить давно (на початку 90-х). Але світ виробив потрібний алгоритм – введення ГМО маркування. З 30 грудня 2009 року в Україні діє Закон N1778-VI про введення обов’язкового маркування продуктів харчування, що не містять трансгенів, позначкою “Без ГМО”. До цього часу нанесення напису “Без ГМО” в Україні було добровільним. В березні 2010 року набуде чинності Закон N1779-VI, яким запроваджуються штрафи за надання недостовірної інформації про товар і за бездіяльність в усуненні цього недоліку.

Зараз ми можемо побачити ряд продуктів з позначкою «Без ГМО». Але ще не сформовано дієвого єдиного реєстру продукції з ГМО, не визначено чіткі правила їх маркування. Навіть зараз немає єдності уряду в цьому питанні: деякі хочуть внести зміни, а деякі – взагалі відмінити маркування. На даний момент мають бути позначені всі товари, вміст ГМО в яких перевищує 0,9% від загальної маси. Але незважаючи на дію відповідних законів, багато виробників їх просто ігнорують, адже ще не введено штрафу за це.

Незважаючи на все, загроза несвідомого вживання товару з вмістом ГМО є дуже високою. Перевірка ж його на цей вміст зараз коштує приблизно 600 гривень, і лабораторій що можуть це зробити в Україні всього 9. Це тільки усугубляє ситуацію, вбиваючи приватну ініціативу споживача в регулюванні проблеми ГМО.

 

Де поширені ГМ організми?

 

М’ясні і ковбасні вироби: використовується порошок ГМ сої, посилювачі смаку. Корма тварин можуть містити ГМО.

Кондитерські вироби, шоколад: використовують сироп глюкози із ГМ кукурудзи, крохмаль із ГМ кукурудзи, лецитин або білок із ГМ соєвих культур, підсилювачі смаку від ГМ мікроорганізмів.

М’ясо курей, яйця: корма, використовувані для підвищення продуктивності курей, можуть містити ГМ соєві боби, кукурудзу, ферменти, отримані від ГМ мікроорганізмів.

Молокопродукти, йогурти: ГМ корму для корів, у йогуртах використовуються згущувачі із ГМ крохмалем, смакові добавки аспартама, що виробляються за допомогою ГМ мікроорганізмів.

Рибні консерви: можуть використовуватися крохмаль із ГМ кукурудзи, масло з додаванням ГМ сої, молочний білок, смакові добавки від ГМ мікроорганізмів.

Кетчупи, томатні пасти: помідори, вирощені за допомогою ГМ технологій, глюкоза із ГМ кукурудзи, модифікований крохмаль, аспартам від ГМ мікроорганізмів.

Макарони, локшина: може застосовуватися борошно із ГМ сої або ГМ пшениці. Для китайської локшини може бути застосоване борошно ГМ рису, підсилювачі смаку від ГМ мікроорганізмів.

М’ясні й рибні напівфабрикати: рослинні олії й жири із ГМ організмів, білок ГМ сої, крохмаль ГМ кукурудзи, підсилювачі смаку, вироблені за допомогою ГМ мікроорганізмів.

 

Існує також ряд порушень, пов’язаний із маркуванням, санітарними нормами виробництва та зберігання, реалізацією продукції.

Основні порушення маркування готової продукції:

– не зазначена дата виготовлення виробів;

– склад сировини зазначено не в порядку переваги складників (приховування фальсифікату, дійсного складу продукту);

– невірно вказана назва продукту;

– не зазначений ґатунок та вид м’яса у складі сировини;

– не зазначений номер партії виробництва;

– не зазначено виробника;

– відсутність позначки «Без ГМО»;

– розповсюдження неправдивої інформації про продукт;

Основним порушенням зберігання товару є порушення санітарних норм. В кожного продукту є певні умови зберігання. Одним потрібне тепло, іншим – холод, третім – наявність чистого місця зберігання і.т.д. Їх дотримання є важливим для якості продукції і для здоров’я споживача. Найчастіше подібні порушення можна зустріти в магазинах щодо молочної продукції, а також в м’ясо-молочних відділах продуктових ринків, санітарний стан більшості з яких залишає бажати кращого.

При вирощувані фруктів та овочів, як вітчизняні так і зарубіжні виробники часто використовують ядохімікати для збереження врожаю та підтримки товарної привабливості продуктів. При цьому не завжди такі плоди зазнають належної обробки та очищення. Часом факт використання хімічних речовин приховується, і тоді споживач, нічого не підозрюючи, вживає поряд із продуктом хімікати, що може призвести до погіршення стану здоров’я.

Також, дуже небезпечним є вирощування та зберігання продукту біля джерел радіації, що відбувається переважно несвідомо. Найбільший ризик придбати такі товари існує на ринку продуктових товарів, переважно в овочевому відділі, серед продавців, що особисто вирощують свою продукцію.

Порушення у ході реалізації продукції – це переважно всі ті заходи, до яких вдається реалізатор задля продажу неякісного, непопулярного товару, або товару з вадами, щоб запобігти економічним втратам. Найчастіше в повсякденному житті можна зустрітися з наступними порушеннями:

  • махінації з датою виробництва (її приховування, заміна новою після завершення строку реалізації);
  • додавання до маси товару штучної ваги (використання спеціально «налаштованих» терезів, використання надмірної кількості льоду в замороженій продукції);
  • недобросовісна реклама;
  • переробка товарів, що вичерпали строк своєї придатності на іншу продукцію;

 

Заходи ліквідації порушень на продовольчому ринку:

 

Для забезпечення ліквідації даних порушень необхідно покращити законодавчу систему регулювання та забезпечення належної якості харчових продуктів, а також забезпечити дієвість виконавчої влади у цій сфері, що передбачає:

–          розширення та поглиблення спектру держстандартів, орієнтуючись на світовий досвід;

–          введення штрафних санкцій та юридичної відповідальності за порушення даного законодавства. Головна функція цього пункту – зробити так, що б для реалізатора набагато вигідніше було дотримання всіх норм, ніж неправомірний збут товару;

–          створення нових та реформування старих інстанцій контролю якості продукції, задля підвищення інтенсивності і ефективності їх праці, що призведе до пожвавлення процесу виявлення та виправлення порушень;

–          розвиток організаційної та фінансової інфраструктури підприємств, що контролюють якість продукції;

–          введення регулярної перевірки найголовніших місць збуту харчової продукції;

Також, одним з шляхів до покращення ситуації на продовольчому ринку є підвищення приватної ініціативи споживача підвищенням доступності для нього послуг експертизи харчових продуктів, наданням матеріальної винагороди за виявлення серйозного порушення, або за пропозицію його врегулювання.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *